Живая лента

ТОП-тренд, который у всех на слуху, – это пятая группа упрощенной системы для Фопов. История с отдельным налоговым статусом для ИТ-индустрии продолжается уже несколько лет, но до конкретики доходило редко. Перед выборами Президента появилось несколько законопроектов о отдельную группу для Фопов в ИТ, но это воспринималось больше как шутка или пиар. Сейчас за тему взялись серьезнее.

Пока нет текстов законопроектов или официальной позиции государства, рано анализировать детали. На уровне идей ожидаем, что для Фопов в ИТ (или в креативных индустриях) создадут отдельную группу с отдельным налогообложением по более высоким ставкам, чем сейчас у третьей группы. При этом в работе ИТ-компаний с ФОПами на новой группе государство якобы не искать скрытых трудовых отношений. Такой договор с государством: «Платите больше налогов и работайте спокойно». В то же время это звучит как угроза бизнесу, который оставит свои структуры с ФОПами на третьей группе: «Тогда мы идем к вам».

Не совсем понятно, чем закончится эта история, но точно будет горячо. Кому же, как не нам (юристам) радоваться по этому поводу. Ведь новое законодательство – больше работы.

На второе место ставлю тренд развития legal tech. Чего только стоят победители нынешней ІТ-арены-два legal tech проекта. Ранее к таким проектам относились как к меньшему брату. В общем, он может «потусоваться» со старшими, но никто его всерьез не воспринимает, чтобы только под ногами не крутился. А тут такой поворот!

Если не оценивать качество продуктов победителей (для этого есть жюри), то можно назвать несколько возможных предпосылок такого результата: либо юристы настолько крутые, или просто на рынке нет нормальных проектов, что даже юристы добираются до призовых мест. Учитывая риторику новой власти о государстве в смартфоне, движение административных услуг в сторону автоматизации и переходу в онлайн, тренд legal tech должен сохраниться минимум на несколько ближайших лет (к тому же не только в частном секторе).

Третьим трендом являются персональные данные. После волны GDPR в этой сфере ненадолго наступило затишье. А теперь – новая волна. В Украине формируется устойчивое понимание, почему персональные данные важные, а также почему нельзя работать с ними так, как мы всегда работали (то есть никак). Украинское ІТ уже интересуется этим вопросом на уровне высшем, чем «просто напишите политику конфиденциальности с персональными данными все будет хорошо, потому что такая бумажка должна быть».

Новое понимание персональных данных сложно формировать на базе черного рынка данных (в том числе персональных), когда почти любую базу данных можно купить у правильных людей. Однако на очереди актуализация закона о персональных данных. Нужно не только привести его в соответствие к европейским стандартам, но и продумать механизмы его реализации. А потом, если выпишут несколько штрафов, то серьезное отношение к персональных данных сформируется без особых усилий.

«Мені здається, що уникнути фальші та зберегти
чесність і совість адвокатові так само важко,
загалом кажучи, як і всякій людині досягти
райського стану...»
Ф. М. Достоєвський, "Щоденник письменника"

Юристи – унікальні істоти. Одні розробляють схеми захоплення та поглинання, інші створюють програми захисту від рейдерів. Одні виступають на стороні позивача, інші захищають відповідача. А після напруженого трудового дня і ті, і інші збираються поспілкуватись у дружній обстановці щодо шляхів вдосконалення законодавства. Мабуть таке можливе лише серед юристів. Що ж об’єднує юристів у єдину спільноту?

Зв'язок людей в єдине людство є одним із завдань культури. Однією з функцій культури є адаптивна - пристосування людини до природного і соціального середовища. Адаптивна функція культури конкретизується в цілому ряді інших, приватних функцій – пізнавальній, ціннісній, інформаційно-комунікативній, нормативній.

Оскільки суспільство розпадається на безліч груп (національних, демографічних, соціальних, професійних), в кожної з них формується власна культура, тобто система цінностей і правил поведінки. Такі культури в культурі називаються субкультурами. Субкультура це культурна підсистема "офіційної" домінуючої культури, що визначає стиль життя, ціннісну ієрархію та менталітет її носіїв. Ріст субкультур найбільш показовий у професійному світі. І правники в цьому аспекті не виняток.

Юрист - це не професія, це спосіб життя

Професійна субкультура - система символів, атрибутів, цінностей, норм поведінки, особливостей способу життя, поділюваних певною професійною групою. Існування таких субкультур довгий ігнорувалось оскільки професіонали сприймалися як носії домінуючої культури. Термін "субкультура" виник для позначення маргіналів. В міру усвідомлення мультикультурної сутності суспільства, концепція "субкультур" все більше використовується для опису розмаїтості, а не відхилень.
[spoiler]
Правники, як і будь-яка професійна громадськість, об’єднуються в організації, з'являється все більше спеціалізованих журналів, проводяться різні конференції та зустрічі тощо. Частиною професійної субкультури стали форуми і блоги. Ці елементи субкультури (яка виконує всі функції культури) забезпечують виконання нею пізнавальної та інформаційно-комунікативної функцій (обмін досвідом, навчання), ціннісної та нормативної функцій (розроблення етичних кодексів). Мета цих заходів — консолідація зусиль по створенню стандартів юридичних послуг, поширення досвіду успішної юридичної компанії, формування принципів співробітництва, підвищення авторитету професії. Всі ми бажаємо, щоб нас, юристів, поважали. Щоб цінували і відповідним чином оплачували нашу працю. І, напевно, краще, ніж колеги, ніхто не порадить.

Правники мають певний сленг та dress-code, надають перевагу певним видам спорту (згадайте турніри правників з гри на більярді та в боулінг). Вони, як і фахівці інших спеціальностей, об’єднуються в субкультурні суспільства, працюють над престижем цих суспільств. Працювати є над чим. Образ юриста потребує поліпшення. Адже „юристи, як носороги: товстошкірі, короткозорі й завжди готові виставляти рахунки” (Девід Меллор). Вирішити цю проблему має юридична громадськість.

Поведінка юриста обмежена твердими рамками. Юрист приймає рішення, що змінюють долю людей. Неправильна порада може принести збиток як фірмі, так і репутації самого юриста. Професія юриста — це на 90% каторжна праця, нескінченні хвилювання, вічні сумніви в правильності прийнятих рішень, болісні переживання за кожне невдало сказане слово.
Було б лицемірством обмежитися вказівкою лише на труднощі. Є і позитивні риси. Професія юриста пов'язана з можливістю впливати на те, що відбувається. Робота юриста - це боротьба за право.

Привабливість професії полягає також у певній самостійності. Юристи звичайно так чи інакше підлеглі своєму керівництву. Однак вони приймають рішення відповідно до закону, а тлумачення закону припускає самостійність. Чим краще міркує юрист, чим більше знає, чим він сміливіше та наполегливіше, тим точніше будуть його рішення і, тим самим, вище репутація. Саме ці можливості використання свого інтелекту, характеру породжують задоволеність юриста своєю роботою. Він виробляє власний стиль та майстерність.

Юрист подібний до небожителя

На відміну від субкультур, що сформувалися за ознаками статі, віку або протесту, професійні субкультури мають іншу позицію стосовно влади. Професіонали персоніфікують владу. Клієнти мають справу не з абстрактною владою, а з людьми, які здійснюють цю владу за допомогою своєї професії. Звідси характерні для багатьох професійних традицій елітизм, культивування відчуття вибраності. „У чому різниця між юристом і богом? Бог ніколи не думає, що він юрист”.

Однак не всі юристи відчувають себе саме одним з механізмів правосуддя. Таке ототожнення властиве суддям, співробітникам міліції та прокуратури. Інші покладаються на власний професіоналізм і прагнуть впливати на саме правосуддя, захищаючи громадян і їх інтереси, наприклад, у суді. Адже держава нібито дає мандат юристам, щоб вони були „санітарами” суспільства, своєчасно реагували на будь-які посягання на права і свободи громадян, організацій та підприємств. Свобода юридичної професії - це один з проявів демократії.

На жаль, особливості вітчизняної юридичної системи спотворюють обличчя юриспруденції, залишаючи у своїх рядах далеко не кращих і професійних, а найбільш спритних і кон'юнктурних. Найкращі згодом теж пристосовуються і тоді вже по суті не можуть називатися дійсними юристами. Тому що дійсна юриспруденція - це мистецтво. Але не мистецтво обдурити клієнта. І не мистецтво дзвонити друзям або носити гроші по інстанціях. Це мистецтво в правовому полі. Коли адвокат своїм ім'ям, своєю репутацією та своєю майстерністю здатний впливати на результат справи. На жаль, у суспільстві професія юриста ототожнюється із чим завгодно, але тільки не з безкорисливим служінням істині.

Комунікативний бар’єр

У професійному фольклорі символічна дистанція, що розділяє професіонала та об'єкт його діяльності, нерідко трансформується в уявлення про бар'єр, який ускладнює комунікацію або робить її неможливою. Чи не головна властивість, приписувана об'єкту діяльності в професійних байках та жартах, - обмеженість його комунікативних можливостей або повна нездатність до комунікації (пасивність, нерозуміння).

„Пане Сидоров, чому ви при свідках сказали, що пан Петров - дурень? - Пане суддя, звідки мені було знати, що він це приховує?”. Нездатність до комунікації - якість "ідеального" об'єкта: чим більше вона виражена, тим вище необхідність втручання з боку правника. Об'єкт професійної діяльності зображується в професійному фольклорі як джерело і символ комунікативних проблем, рішення яких - завдання професіонала. Характерно, що у взаємодію із професіоналом клієнт вступає саме тому, що зіштовхується із проблемами - неефективністю самостійної комунікації зі своїм середовищем.

По контрасту з об'єктом, професіоналові приписується виняткова комунікативна компетентність - володіння знанням. Претензії іншої сторони на володіння знанням стають предметом осміяння в професійному фольклорі.

Маска та душа юриста

Іншими засобами позначення статусу професіонала, поряд із знанням, є уявлення про стигму - печатку, яка відрізняє носія певної професії серед інших людей. Уявлення про "печатку", яка накладається на людину її професією, є обґрунтуванням стереотипних для професії форм поведінки. „Випущено Біблію для юристів. Перший пункт Нового завіту виглядає так: "Увага, Новий завіт не скасовує Старого завіту".

Юристи сприймають свою професію як мистецтво з певною часткою змагальності та азарту. Викид адреналіну в кров, коли виступаєш перед аудиторією і граєш ту або іншу роль - це те, що приваблює, що змушує працювати, удосконалюватися. У цій стихії юрист сам собі і режисер, і виконавець захоплюючої ролі. Юрист – одне з "облич" людини, одна з наявних ролей.

Відображає порядок цінностей і представляє соціальну роль – юрист певна мова-стиль, яка представлена в юридичних текстах. Мова юристів визначається професійним мисленням. Особливості професійної мови юристів досліджуються спеціальною наукою - юрислінгвістикою. Роль юриста дозволяє йому діяти в певнім полі, але і задає певні обмеження (наприклад, розгляд події тільки з погляду фактів, прагнення до об'єктивності оцінок). Така сукупність обмежень необхідна для реалізації функцій юриста.

Роль очевидна

Наші індивідуальності формуються завдяки субкультурам, які ми вибираємо щоб індивідуалізувати себе. Професійна культура накладає відбиток на спосіб життя практично кожної людини, у чомусь навіть визначаючи не тільки коло її спілкування, але й манеру поведінки, моральні установки.

Останнім часом у суспільстві виникає все більший інтерес до вивчення професійних субкультур. Крім загальних причин, це пояснюється ще й розвитком міжнаціональних комунікацій у сфері ділового спілкування. Роль професійних субкультур у суспільстві величезна, а необхідність їх серйозного вивчення очевидна.

Фроня Надія, адвокат, партнер ОА «Ліга правового захисту»
публікація «Український юрист»©
http://legal-protection-ua.blogspot.com/

Николай Гунько, юрист и общественный деятель из Украины, предложил священникам, служащим по воскресеньям в храмах, подтвердить святость воскресенья текстом Священного Писания.

Чтобы привлечь к исследованию большее число священников, он пообещал выплатить вознаграждение за найденный библейский текст в сумме ста тысяч евро.



Поводом для такого заявления, как утверждает сам Николай, стало ежедневное исследование Священного Писания, во время которого он ни разу не встретил, ни в Ветхом, ни в Новом Завете текста о святости воскресенья, первого дня недели.
[spoiler]
"Если Библия говорит только о святости субботы, если сам Бог называет субботу днем Господним, святым и чествуемым, то почему люди, считающие себя христианами, празднуют воскресенье - день, который Бог никогда не освящал? – спрашивает он. - Многие аргументируют святость воскресенья тем фактом, что они таким образом почитают воскресение Господа. Действительно, Иисус воскрес в первый день недели, но Он не сказал святить этот день".

Николай Гунько не является единственным человеком в христианском мире, поднявшим вопрос отсутствия библейского подтверждения святости воскресенья. Католический кардинал Джеймс Гиббонс в своей книге "Вера наших отцов" написал: "Вы можете прочитать Библию от Бытия до Откровения, и не найдете ни одной строчки, которая бы подтверждала освящение воскресного дня. Священное Писание обязывает к религиозному соблюдению субботы. Если Вы хотите соблюдать учение Библии, поклоняйтесь в субботу. Но Церковь говорит, что традиция стоит выше Библии, и мы установили воскресение. Мы изменили день согласно авторитету Церкви".

Николай Гунько – автор многих статей на религиозную тематику, таких как "Пасха Нового Завета – хлеб и вино или кулич с крашенками?", "Крещение – кропление, обливание или погружение?", "Троица истинная и ложная", "Богородица – дева Мария или царица небесная?", "Есть ли жизнь после смерти?", "Иконы – дискуссионный вопрос в христианском мире".

(V.Haupt & Partner представляет: Ваша правовая поддержка в Германии)

Правовые основы, аспекты и функции защиты потребителя в банковской системе
ЕС и Германии


Область банковского, биржевого права и права финансовых услуг и продуктов – одна из наиболее жёстко регулируемых областей права в Германии и Европе.

От привычных действий с ведением и пользованием банковским счётом или картой до договоров финансирования, кредитования, залога, лизинга; от простых операций с ценными бумагами до сложных финансовых продуктов; от финансируемых сделок с недвижимостью до многосторонних договоров о владении и передаче различных видов прав собственности – каждое подобное действие урегулировано множеством положений и норм, требует от участников знания своих прав, обязанностей и владения основами сделки или принципами той или иной финансовой операции.

В последнее время с началом финансового кризиса и с ростом недоверия вкладчиков и клиентов банков к их деятельности возростает интерес населения и частного предпринимательства к информации о своих правах относительно вкладов, финансовых операций, отношений с финансовыми институтами.
Эти права изначально заложены европейским сообществом и в большенстве стран ЕС уже реализованы в национальных законодательствах стран ЕС. О некоторых основах защиты потребителя в финансовой сфере в ЕС стоит знать и пользоваться уже имеющимся арсеналом инструментария правовой защиты.

Защита потребителя в сфере финансовых продуктов должна достигаться достаточной его информированностью до или в момент заключения договора, в момент принятием им решения с полным пониманием функции и затратной стороны того или иного финансового продукта.
Это часто происходит с использованием стандартизированной информации брошюры, проспекта, основных положений, описаний и т.д.

Уже на этапе начала переговоров реклама финансовых продуктов возможна лишь с полным определением их цены. Обязанность о даче полной информации которая действует для субьекта коммерческой деятельности расширена до обязанности предоставления информации в письменной форме. Благодаря этому в предоставляемом потребителю продукте с письменным договором в нём для потребителя должны проявляться и соблюдаться требования как директивы о ясности и прозрачности, так и директивы о допустимых статьях договора.

Особую важность имеет директива, которая при её реализации в национальном законодательстве обеспечивает защиту потребителя от тех статей предложенных им договоров от компаний, которые составлены ими в одностороннем порядке, применяются в массовом сбыте своих финансовых продуктов или услуг и предусматривают неправомерное ограничение или исключение прав потребителя.

Договор кредита в любой форме европейский кредитный институт или его филиал в других странах обязан осуществлять с учётом массы европейскх директив и созданных на их основе норм в нац. законодательстве. Эта обязанность заложена в Директивах ЕС, которые реализованы в нац. Законодательствах сообщества.  (см.:
- Директива о вводящей в заблуждение и сравнительной рекламе 84/450/EWG
- Директива о сделках на дому у потребителя 85/577/EWG
- Директива о потребительском кредите 87/102/EWG
- Директива о статьях договоров 93/13/EWG
- Директива о доступе потребителя к реализации своего права 98/27/EWG
- Директива о компенсации вкладчиков 97/9/EG
- Директива о обязательном проспекте 2003/71/EG
- Директива о електронной деловой коммуникации 2000/31/EG
- Директива о сделках на расстоянии 2002/65/EG
- Директива о прозрачности 2004/109/EG
- Директива о недобросовестных деловых методах 2005/29/EG)

При несоблюдении хотя бы одного положения у потребителя есть возможность использовать предусмотреные как ответсвенность перед контрольным органом (результат: штрафы), так и ответственность перед клиентом (результат: кредит может признаться недействительным). Так как все кредитные институты ЕС обязаны пренадлежать к системе обеспечения и страхования, то в подобном случае адвокат пострадавшего или недовольного клиента работает с выплатой из такой системы (или фонда) компенсации за все рассходы, которые понёс потребитель в результате недействительного кредита или иного финансового продукта. Определятся они либо разницей, между (теоретически) действительным и существующим кредитом, либо потенциальным результатом при полной информированности клиента в верном проспекте и принятия им того или иного решения при неполной информативности, либо в других случаях в зависимости от сути финансового продукта. Фонд обеспечения подчиняется заключению надзорного органа о нарушении (напр.: в Германии это BaFin).

Споры в подобных случаях решаются не только в судебном порядке но и (в большенстве случаев) вне судебно, так как для этого существуют особые инстанции в зависимости от принадлежности банка к ним, напр.:
- Учреждение обеспечения вкладов немецких банков (EdB),
- Федеральное объеденение общественных банков Германии (V?B),
- Союз ответственности финансовой группы сберкасс,
- Учреждения компенсаций Федерального объединения немецких народных и райфайзен-банков при Федеральном объединении немецких народных и райфайзен-банков (BVR).

Нарушения требований, санкции и коменсации заложены в Германии в Законе о кредитовании (KWG Kreditwesengesetz) который в любом случае является центральным для оценки соответствия действий кредитных институтов и его применения в работе с немецким крединым институтом, банком, оператором ценных бумаг или другим участником финансового рынка.

Учитывая весь спектр правовых возможностей в использовании той или иной формы защиты потребителя в отошениях с финансовыми и кредитными институтами и всё многообразие последствий как правовых так и налоговых, рекомендуется непосредственное участие и поддержка юриста и строгий учёт индивидуальных случаев, ситуаций и возможностей в конкретной стране ЕС в которй находится банк-оппонент потребителя.


Vitaliy Haupt