Правовая позиция, высказанная Верховным Судом Украины в постановлении от 11.09.2013 года в деле № 6-81цс13

Поскольку обязательство по уплате алиментов носит периодический характер и должно выполняться ежемесячно, то при рассмотрении споров о взыскании на основании ч. 1 ст. 196 СК Украины пени на суммы неуплаченных алиментов суд должен выяснить размер неуплаченных алиментов по каждому из этих периодических платежей, установить срок, в который каждое из этих обязательств должно быть выполнено, и с учетом установленного исчислить размер пени исходя из суммы неуплаченных алиментов за каждый месяц отдельно от дня нарушения плательщиком алиментов своей обязанности по их уплате до дня принятия судом решения о взыскании пени, подытожив размеры начисленной пени за каждый из просроченных платежей и определив ее общую сумму.

Будьте внимательны при составлении расчета исковых требований.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Яреми А. Г., суддів: Патрюка М. В., Гуменюка В. І., Григор'євої Л. І., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Романюк Я. М., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, про стягнення заборгованості за аліментами та пені від суми несплачених аліментів, встановила:

У липні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, про стягнення заборгованості за аліментами та пені від суми несплачених аліментів. Позивачка зазначала, що на підставі рішення суду з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на утримання їх з ОСОБА_2 дочки ОСОБА_3. Посилаючись на те, що від сплати аліментів ОСОБА_2 ухиляється, позивачка просила стягнути з нього 12817 грн. 60 коп. заборгованості за аліментами та 136889 грн. 79 коп. пені від суми несплачених аліментів.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 28 жовтня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12817 грн. 60 коп. заборгованості за аліментам та 136889 грн. 79 коп. пені від суми несплачених аліментів, а всього 149707 грн. 39 коп.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 лютого 2013 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені від суми несплачених аліментів змінено, зменшено суму стягнення з 136889 грн. 79 коп. до 3990 грн. 35 коп.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у справі за зазначеним позовом.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судового рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення касаційного суду й направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 1 ст. 196 СК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі ст. 3604 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Ухвалюючи рішення про стягнення пені від суми несплачених аліментів апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що сума пені нараховується у розмірі одного відсотка від суми несплачених кожного місяця аліментів за кожен день прострочення, та обчислив її в межах одного місяця.

Разом з тим, у рішенні колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як суду касаційної інстанції від 10 червня 2009 року та ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого та 11 травня 2012 року, постановлених у справах з подібних правовідносин, на які як на приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 1 ст. 196 СК України посилається у своїй заяві ОСОБА_1, суди касаційних інстанцій вказували, що оскільки аліменти призначаються та виплачуються щомісяця, то неустойка (пеня) від суми несплачених аліментів нараховується не на загальну суму заборгованості, а базою для її нарахування є сума чергового несплаченого місячного платежу. При цьому її нарахування не обмежується тим місяцем, коли мали бути сплачені аліменти, а здійснюються за кожен день прострочення по кожному місячному платежу окремо до повного погашення заборгованості.

Отже, судом касаційної інстанції допущено неоднакове застосування ч. 1 ст. 196 СК України у справах з подібних правовідносин.

Усуваючи розбіжності у застосуванні зазначеної норми матеріального права, Верховний Суд України виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Судом установлено, що на підставі виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 20 вересня 1996 року, ОСОБА_2 має сплачувати ОСОБА_1 кошти на утримання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_3, 22 листопада 1992 року народження, у розмірі j частки всіх видів його заробітку щомісяця до досягнення дочкою повноліття. Також, як установлено судом, платник аліментів ОСОБА_2 допустив заборгованість по сплаті щомісячних сум платежів аліментів, починаючи з лютого 2007 року.

Встановивши такі обставини, апеляційний суд став правильно нараховувати суми пені по кожному місячному платежу окремо, однак помилково обмежився лише місяцем, коли боржник мав сплатити чергову суму аліментів, однак не зробив цього.

Таким чином, за однакових фактичних обставин судами касаційних інстанцій неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до ст. 3604 ЦПК України його слід скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 3603, ч. ч. 1, 2 ст. 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 року скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.