Скажите пожалуйста, разве суд по факту примерения с потерпевшим не должен был закрыть уголовное дело?

Із колишнім чоловіком я перебуваю у вкрай неприязних стосунках. Судом до нього було застосовано закон України про Амністію (за ч. 1 ст. 122 КК України). З метою, щоб помститись мені, чоловік подав  скаргу до суду про обвинувачення мене у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Судом без нашої участі порушено стосовно мене кримінальну справу за   ч. 1 ст 125 КК України, чоловіка визнано потерпілим ( не повідомлялись повісткою суду). Судом проведено судове слідство з нашою участю, допитані свідки потерпілого, які заперечили факт спричинення мною тілесних ушкоджень йому. Тоді потерпілий подав заяву про відмову від обвинувачень( повинна була подаватись під час попереднього слухання справи). Постанова скасована Апеляційним судом, повернута до суду першої інстанції для прийняття законного рішення(Цитую із ухвали: " Оскільки за скаргою потерпілого винесено постанову про  порушення кримінальної  справи та призначено справу до розгляду, то суд  повинен був  довести розгляд справи  до кінця"
     На судове слухання справи потерпілий не з,явився без поважних причин. Суд виніс постанову про закриття кримінальної справи за ст. 27 КПК України через неявку підсудного. Чи правильно прийняв рішення суд.? Адже мав винести оправдальний вирок, так як немає моєї вини, факт потерпілим надуманий. Таке рішення суд мав приймати теж при попередньому слуханні справи, а не після судового слідства. Прошу пояснити на що зсилатись у апеляції Наполягаю на оправдальному вироку. Моєї думки суд не питав.

Уголовная ответственность. Нказание будет определено судьёй в рамках санкции указанной статьи уголовного кодекса. Не думаю, что наказание будет связано с лишением свободы, но судимость и "привлекался к ответственности" останется надолго.