Приватне підприємство (ПП) є досить часто створюваною організаційно-правовою формою юридичної особи, але в той же час на законодавчому рівні питання щодо правового статусу цієї особи є недостатньо врегульованою, що, в свою чергу, призводить до багатьох спірних питань.
Приватні підприємства постійно плутають з господарськими товариствами, що є неприпустимим. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом (ч.1 ст.83 ЦК України).
Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. (ст.84 ЦК України).
[spoiler]
Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (ч.2 ст.113 ЦК України).
Таким чином, ПП не є господарським товариством і не є товариством як таким.
Правовому визначенню поняття «приватне підприємство» присвячено ст.113 ГК України, в якій зазначено, що:
«Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.
Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.»
Крім цієї норми ч.4 ст. 128 ГК України встановлює, що громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.
Інших спеціальних норм, що регулюють діяльність ПП ані ЦК ані ГК не мають.
Норма статті 113 ГК України щодо того, що ПП може діяти на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи є відмінною від норми ч.5 ст. 62 ГК України, яка визначає, що підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Таким чином, для визначення правового статуту приватних підприємств слід застосовувати загальні положення про юридичну особу (Глава 8 Розділу ІІ Книги першої ЦК України) та положення про підприємство (Глава 7 Розділу ІІ ГК України).
Аналізуючи дані загальні положення, слід зазначити наступне.
Приватне підприємство діє на основі статуту або модельного статуту.
ПП має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
ПП може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
ПП має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. ПП можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Майно ПП становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Джерелами формування майна ПП є:
Отже, питання правового статусу приватних підприємств, порядку їх створення та діяльності підлягає більш чіткому законодавчому врегулюванню. Популярність такої організаційно-правової форми юридичної особи неодмінно рано чи пізно призведе до законодавчих змін. Головне, щоб такі зміни не призвели до ще більшої невизначеності та непорозуміння.
Юрист
Кузьменко В.С.
Приватні підприємства постійно плутають з господарськими товариствами, що є неприпустимим. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом (ч.1 ст.83 ЦК України).
Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. (ст.84 ЦК України).
[spoiler]
Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (ч.2 ст.113 ЦК України).
Таким чином, ПП не є господарським товариством і не є товариством як таким.
Правовому визначенню поняття «приватне підприємство» присвячено ст.113 ГК України, в якій зазначено, що:
«Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.
Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.»
Крім цієї норми ч.4 ст. 128 ГК України встановлює, що громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.
Інших спеціальних норм, що регулюють діяльність ПП ані ЦК ані ГК не мають.
Норма статті 113 ГК України щодо того, що ПП може діяти на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи є відмінною від норми ч.5 ст. 62 ГК України, яка визначає, що підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Таким чином, для визначення правового статуту приватних підприємств слід застосовувати загальні положення про юридичну особу (Глава 8 Розділу ІІ Книги першої ЦК України) та положення про підприємство (Глава 7 Розділу ІІ ГК України).
Аналізуючи дані загальні положення, слід зазначити наступне.
Приватне підприємство діє на основі статуту або модельного статуту.
ПП має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
ПП може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
ПП має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. ПП можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.
Майно ПП становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Джерелами формування майна ПП є:
- грошові та матеріальні внески засновників;
- доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;
- доходи від цінних паперів;
- кредити банків та інших кредиторів;
- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
- майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;
- інші джерела, не заборонені законодавством України.
Отже, питання правового статусу приватних підприємств, порядку їх створення та діяльності підлягає більш чіткому законодавчому врегулюванню. Популярність такої організаційно-правової форми юридичної особи неодмінно рано чи пізно призведе до законодавчих змін. Головне, щоб такі зміни не призвели до ще більшої невизначеності та непорозуміння.
Юрист
Кузьменко В.С.
