Юридические компании

Авторизация

Логин:
Пароль:
  
Регистрация
Забыли свой пароль?

Консультация
юриста on-line

Вопрос юристу на "Status-Quo"


поиск юриста

Юристы и адвокаты

Будет ли считаться совместно нажитой собственностью приватизированная мною в браке квартира?

Семейные юристы

Тема: Гражданское законодательство
Описание: Группа юристов специализирующихся по вопросам отрасли семейного права. Регистрация брака, брачный контракт, бракоразводный процесс, определение места проживания и порядок участия в воспитании детей бывшими супругами и т.д. Общение, консультации, реклама своих услуг, поиск клиентов и партнёров.
Страницы: 1 2 След.
Будет ли считаться совместно нажитой собственностью приватизированная мною в браке квартира?
 
Мы с мужем в браке 3 года. есть ребенок. Живем в двухкомнатной квартире, собственником которой является муж. Я собираюсь приватизировать комнату в коммуналке, где прописаны я с ребенком. Будет ли муж иметь право на долю моей комнаты после развода? И как могут разделить между нами жилье после развода?
 
Цитата
Оксана, Украина Харьков пишет:
Будет ли муж иметь право на долю моей комнаты после развода?

Нет, в данном случае Ваш муж при разводе не сможет претендовать на приватизированную Вами квартиру, так как вопрос, как я понял, стоит о безоплатной приватизации жилплощади, на которой Вы были прописаны. В связи с этим, данное имущество не может быть признано совместной собственностью супругов, так как не было приобретено по условиям отчуждения имущества (купля, продажа) во время, когда Вы находились в браке.

С уважением.
Изменено: admin - 21.06.2024 01:37:11
 
Ответы на все основные вопросы, касающиеся имущественных отношений между мужем и женой, можно найти в Семейном кодексе. Он устанавливает общее правило, согласно которому каждая вещь, приобретенная супругом за время брака, является общей совместной собственностью обоих супругов (то есть принадлежит им двоим). Но при этом есть и некоторые исключения. Так, Кодекс определяет имущество, относящееся к личной частной собственности одного из супругов и принадлежащее только ему(ей). К нему относятся: вещи индивидуального пользования (украшения, одежда и т. д.), вещи, подаренные одному из супругов или перешедшие ему в наследство, имущество, приобретенное за личные средства, и некоторые другие.

Что касается приватизированной в браке квартиры, то в данном случае можно исходить из следующих посылок:
- квартира приобретена одним из супругов в собственность во время брака;
- все приобретенное в браке имущество, кроме отнесенного к личной собственности, является совместной собственностью супругов;
- указания в Кодексе на то, что приватизированное одним из супругов имущество является его личной собственностью, нет.

На основании приведенных аргументов можно сделать вывод о том, что такая квартира является совместной собственностью супругов и после развода они могут либо продолжать пользоваться ею вместе, либо разделить.


Классный юрист способен побороться за то, чтобы оставить квартиру тому из супругов, который ее приватизировал

Некоторые юристы считают, что в данном случае можно доказать и обратное. А именно - то, что квартира принадлежит лицу (лицам), ее приватизировавшему, и не входит в состав совместной собственности. Иногда, например, указывается на то, что, поскольку жилье было бесплатно передано человеку государством, то такую приватизацию можно приравнять к дарению, а квартиру - к подаренному имуществу. А подаренное имущество является личной собственностью. Однако Семейный кодекс признает личной собственностью имущество, приобретенное «на основании договора дарения», а при приватизации договор дарения не заключается. Поэтому подобная аргументация вряд ли может быть состоятельной.

Все вышеперечисленное касалось безоплатной приватизации жилья. В случае если была оплата со стороны приобретателя квартиры, имеет значение то, какие средства использовались для этого. Ведь имущество, приобретенное одним из супругов во время брака, но за средства, принадлежавшие ему (ей) лично (достались в наследство, были собраны до брака и т. д.), является личной собственностью. Ситуация усложняется, если квартира приобретена в рамках бесплатной приватизации, но с доплатой за дополнительную площадь жилья (осуществленную за личные средства). В таком случае этот факт может быть учтен при определении долей супругов.

Тем не менее классный юрист способен побороться и за то, чтобы оставить квартиру тому из супругов, который ее бесплатно приватизировал. Однако в данном случае ему потребуется комплексный анализ конкретной сложившейся ситуации со всеми ее нюансами. Гораздо проще принять профилактические меры. Действующий Семейный кодекс содержит норму, позволяющую супругам заключить между собой договор о передаче одним из супругов своей доли в праве общей совместной собственности в пользу другого. Это может быть договор купли-продажи, дарения, мены или любой другой, не запрещенный законом. Используя такую возможность, один из супругов, к примеру, в состоянии передать другому свою часть в праве на квартиру, купленную в браке, и одновременно приобрести не принадлежащую ему часть в праве на дачный участок. В результате этот участок полностью перейдет в личную собственность одного супруга, а квартира - другого. В случае развода при разделе имущества личная собственность учитываться просто не будет. Заключение такого договора - непростой шаг, но он позволит в будущем избежать очень многих неприятных переживаний.

Вопросы имущественных отношений супругов урегулированы Семейным кодексом. Приватизированная одним из супругов во время нахождения в браке квартира, скорее всего, будет признана судом их совместной собственностью. В отдельных ситуациях у хорошего юриста, возможно, и получится отстоять иную точку зрения, но уверенно рассчитывать на это не стоит. Надежным (хотя и психологически непростым) способом предупреждения проблем с разделом имущества, нажитого в браке, является заключение между супругами брачного договора либо договоров, касающихся передачи друг другу прав на отдельные ценные вещи (недвижимость, автомобили).
Изменено: admin - 21.06.2024 01:37:11
Специалист по восточно-европейской юриспруденции
 
Цитата
Оксана, Украина Харьков пишет:
Будет ли муж иметь право на долю моей комнаты после развода? И как могут разделить между нами жилье после развода?

Кстати, если есть такая возможность, то, как вариант, можно приватизировать квартиру на ребёнка. Это в любом случае исключит какие-либо возможные претензии со стороны супруга, тем более, что, как правило, при разводе и определении места проживания несовершеннолетнего ребёнка, он остаётся проживать с матерью.
 
В моей собственности есть приватизированная квартира. Приватизировала я ее находясь в браке(не покупала, а приватизировала муниципальную квартиру).Я-единственный собственник. В случае развода будет ли квартира рассматриваться как совместно нажитое имущество? И сможет ли мой муж претендовать на ее часть?
 
У меня такая ситуация . Жена говорит что подаст на развод но пока не подает . С ребенком видится не хочет давать с садика прихожу сам забираю пугает что вызовет милицию она там в садике работает воспитателем . Жена ушла 2 месяца назад поругались очень сильно хотя причины не было просто сказала что все надоело . Может отойдет не знаю но и не вижу ее стремление к сохранению семьи . Ребенок постоянно просится домой ко мне где прожил 5 лет .Она его за это наказывает .Он страдает ее родители мои и я . Разводиться я с ней не хочу . Кто подскажет какое максимальное время суд дает на примирение ( я думаю что еще можно все исправить у нее обида и злость что я ее ударил ) и как мне правильно по закону добиться чтобы пока мы муж и жена чтобы мне можно было видиться с ребенком ? Я сейчас не работаю но ребенка обеспечиваю . Жена на свои цели деньги у меня не берет. Сколько при разводе времени дается на примирение ? И подскажите влияют ли жилищные условия на место проживания ребенка ? Он прописан у меня на жилплощади 3 комнатная квартира прописано и проживает 4 человека вместе с ним . Жена прописана у своих родителей в однокомнатной гостинке где прописано 3 человека
 
Здравствуйте. Мы с мужем проживаем в квартире купленной в ипотеку, я с ребенком была прописана в муниципальной квартире родителей, где проживала с рождения в браке ее приватизировала на себя и дочь. Сейчас эта квартира признана ветхим жильем и на днях будет выдана новая однокомнатная квартира. Скажите будет ли эта жилплощадь делится при разводе.
 
Здравствуйте. Проживаю с женой, ее взрослым детьми в 3-х комнатной квартире (все прописаны в этой квартире), которая находится в моей собственности, но была приобретена в браке. Собираемся разводиться. Какие права на квартиру имеет моя жена и ее дети?
 
Цитата
Гость пишет:
Какие права на квартиру имеет моя жена и ее дети?
Здравствуйте. Судя по всему, квартира является совместно нажитой собственностью супругов, так как была приобретена в браке и, соответственно, в случае развода делится между супругами поровону. Так что, супруга имеет все основания на выделение ей 1/2 части квартиры. Дети в данном случае не являются субъектами имущественных правоотношений и не могут претендовать на какую-либо часть квартиры.

С уважением.
 
Здравствуйте! Во время брака с моим уже бывшим мужем была приобретена квартира на его имя. Когда мы собирались  разводиться, он уехал на заработки. Я подала  в суд заявление с просьбой признать меня совладелицей квартиры до развода. Суд признал мои права на совладение в равных долях. Теперь муж подает в суд и хочет отсудить мою часть квартиры. Возможно ли это? Совместных и несовершеннолетних детей нет.

И еще вопрос, за сколько времени должны предупреждать о предстоящем судебном заседании. Мне почему-то не прислали официального документа, а позвонили из суда по телефону за 2 дня. Это правильно?

С уважением.
 
Цитата
Наталья ( Одесса) пишет:
Теперь муж подает в суд и хочет отсудить мою часть квартиры. Возможно ли это?
Это его право. Хотя я сомневаюсь, что у него что-то получится. В любом случае, если квартира приобреталась одним из супругов по договору купли-продажи во время нахождения в браке и не было дополнительных договоров между ними, то квартира признаётся совместно нажитой собственностью супругов.

Цитата
Наталья ( Одесса) пишет:
Мне почему-то не прислали официального документа, а позвонили из суда по телефону за 2 дня. Это правильно?
Так бывает. Хорошо, что вообще уведомили. Будут затруднения - обращайтесь к адвокату.

С уважением.
 
" указания в Кодексе на то, что приватизированное одним из супругов имущество является его личной собственностью, нет. "да ладно вам, а как же ст. 36 семейного кодекса РФ?



Статья 36. Имущество каждого из супругов
[URL][/URL]1. Имущество, принадлежавшее каждому из супругов до вступления в брак, а также имущество, полученное одним из супругов во время брака в дар, в порядке наследования или по иным безвозмездным сделкам (имущество каждого из супругов), является его собственностью.
[URL][/URL]2. Вещи индивидуального пользования (одежда, обувь и другие), за исключением драгоценностей и других предметов роскоши, хотя и приобретенные в период брака за счет общих средств супругов, признаются собственностью того супруга, который ими пользовался.
[URL][/URL]3. Исключительное право на результат интеллектуальной деятельности, созданный одним из супругов, принадлежит автору такого результата.
 
а приватизация жилья - это как раз и есть безвозмездная сделка
 
Пора порадовать коллег да и всех интересующихся одним очень при очень интересным документом, то был ваш спор по состоянию на ноябрь 2010 года, а 08.02.2011 года, ситуация в корне поменялась господа!!!
И так были внесены изменения в статью 61 Семейного кодекса Украины, добавили часть 5 статьи 61 и есть практика ВЕРХОВНОГО СУДА УКРАИНЫ, знакомитесь господа!!!!
В заключении скажу, что если Коституционный суд по другому эту норму не растолкует, то будет вот такая практика в Украине:

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 15 лютого 2012 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів: Григор'євої Л. І., Лященко Н. П., Патрюка М. В., Гуменюка В. І., Онопенка В. В., Романюка Я. М., Жайворонок Т. Є., Охрімчук Л. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року та рішення апеляційного суду Київської області від 28 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права власності на Ѕ частку земельної ділянки та стягнення грошової компенсації, встановила:
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим у подальшому вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 23 серпня 1996 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина - ОСОБА_3, 1999 року народження. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2007 року шлюб між ними розірвано. У 2005 році, у період шлюбу, відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) їм безоплатно з державної власності була передана земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку оформлені на ім'я ОСОБА_1 та знаходяться в нього. На цій земельній ділянці ними було розпочато будівництво жилого будинку, у будівництві якого вона брала участь своїми коштами. Вважаючи, що земельна ділянка набута подружжям у період шлюбу та на ній розпочато будівництво жилого будинку, тому вона є спільним сумісним майном подружжя. Також у період шлюбу вони придбали автомобіль "Toyota Corolla", номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на який видано на ім'я ОСОБА_1. Позивачка просила визнати за нею право власності на Ѕ частку вказаних земельної ділянки й автомобіля та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19851 грн. грошової компенсації вартості Ѕ частки автомобіля "Toyota Corolla", 1997 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль "Toyota Corolla", 1997 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 липня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19851 грн. грошової компенсації вартості ... частки автомобіля "Toyota Corolla", 1997 року випуску, номерний знак НОМЕР_1.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, зазначене рішення апеляційного суду залишено без змін.
30 листопада 2011 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд судових рішень.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права власності на ... частку земельної ділянки та стягнення грошової компенсації за заявою ОСОБА_1 про перегляд судових рішень.
Ухвалами судді Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року ОСОБА_1 поновлено строк для подання заяви про перегляд судових рішень, відкрито провадження у справі та здійснено підготовчі дії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 360-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У заяві ОСОБА_1 про перегляд судових рішень порушується питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року та рішення апеляційного суду Київської області від 28 липня 2011 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на ... частку спірної земельної ділянки з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_1 посилається на ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2011 року й ухвали Верховного Суду України від 10 вересня 2008 року та від 10 листопада 2010 року.
ОСОБА_1 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судами касаційних інстанцій в указаних для прикладу судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд судових рішень підлягає задоволенню з таких підстав.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 указує на неоднакове застосування судами касаційних інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. 60, ч. 5 ст. 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України), ст. ст. 81, 116 ЗК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Так, ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2011 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі N 2-588/2011 за позовом про поділ майна подружжя та визнання права власності на ... частку земельної ділянки.
Під час ухвалення судових рішень про відмову в позові на підставі ст. 60 СК України, ст. ст. 81, 116 ЗК України в наведеній справі в подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в 1996 році відповідач, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, отримав спірну земельну ділянку безоплатно в приватну власність на підставі рішення сесії сільської ради, використавши своє право на приватизацію. Спірна земельна ділянка не є спільною сумісною власністю подружжя.
Аналогічних правових висновків дотримано судом касаційної інстанції в ухвалах Верховного Суду України від 10 вересня 2008 року та від 10 листопада 2010 року у справах з подібними правовідносинами.
Суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції про визнання за ОСОБА_2 права власності на ... частку земельної ділянки, як спільного сумісного майна подружжя, за ч. 5 ст. 61 СК України з підстав її приватизації другим з подружжя під час шлюбу.
Отже, наведені правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування (незастосування) судами норм матеріального права (ст. 60, ч. 5 ст. 61 СК України, ст. ст. 81, 116 ЗК України) не є однаковими з висновками, зробленими в указаних для прикладу судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України, указані норми матеріального права в подібних правовідносинах касаційними судами застосовані неоднаково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву у разі наявності однієї з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення, яке має містити висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання.
Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування судами касаційних інстанцій щодо спірних правовідносин ст. 60, ч. 5 ст. 61 СК України, ст. ст. 81, 116 ЗК України та з метою їх правильного застосування, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Судами встановлено, що сторони у справі, яка переглядається, 23 серпня 1996 року зареєстрували шлюб, від якого мають малолітнього сина - ОСОБА_3, 1999 року народження. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2007 року шлюб між ними розірвано. Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД N 661263, що виданий 22 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Броварської міської ради від 20 липня 2006 року N 59-06-05, відповідачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,10 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно зі ч. ч. 1 та 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Так, Законом України від 11 січня 2011 року N 2913-VI "Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя", який набрав чинності 8 лютого 2011 року, ст. 61 СК України доповнено ч. 5, якою передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Отже, визнаючи спірну земельну ділянку, що одержана ОСОБА_1 у листопаді 2006 року, спільною сумісною власністю подружжя, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, застосував ч. 5 ст. 61 СК України до правовідносин, які виникли до набрання чинності вказаної норми, тобто застосував закон, який не підлягав застосуванню.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до положень ст. ст. 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Ухвалюючи рішення в справі, яка переглядається та відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на ... частку земельної ділянки, суд першої інстанції, ураховуючи встановлені обставини справи та визначені відповідно до них відносини на підставі ст. ст. 81, 116 ЗК України, ст. 60 СК України, дійшов правильних висновків, про те, що одержана громадянином під час шлюбу, у листопаді 2006 року, у власність шляхом приватизації земельна ділянка є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.
Разом з тим, ухвалюючи судове рішення у справі, яка переглядається, і залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов помилкового та такого, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, висновку про те, що одержана в листопаді 2006 року відповідачем із земельного фонду спірна земельна ділянка є такою, що набута під час шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя.
Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року та рішення апеляційного суду Київської області від 28 липня 2011 року в частині вирішення позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частку спірної земельної ділянки є незаконними й підлягають скасуванню на підставі п. 1 ст. 355, ч. ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України з прийняттям у цій частині нового судового рішення про залишення в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2011 року в частині відмови в задоволенні цих позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 208, 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України постановила:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року та рішення апеляційного суду Київської області від 28 липня 2011 року задовольнити.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року та рішення апеляційного суду Київської області від 28 липня 2011 року в частині вирішення позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, скасувати.
Залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2011 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
 
Добрый день!Есть 3-х комнатная квартира,в свидетельстве на право собственности трое человек (моя бабушка,моя мама и я),прописаны мой сын и отец.В январе 2012 умирает моя бабушка,через 2 месяца умирает моя мама.У меня есть еще старшая сестра гражданка РФ.Подскажите,пожалуйста,кто какие имеет права.Завещаний нет.
Страницы: 1 2 След.